Дефекти мовного дихання у дитини не завжди помітні, але дуже шкідливі для організму. Такі порушення супроводжуються активністю судомного типу в м’язах мовного апарату і проявляються на практиці укороченим вдихом, що призводить до вдихання малої кількості повітря перед висловлюванням.
Особливості корекції дихання
Корекція дихання важлива в лікуванні заїкання. При даній проблемі людина зазвичай дихає поверхнево, нерегулярно, а мускулатура грудей перенапружується. У зв’язку з цим важливим етапом вважається відпрацювання дихання по діафрагмально-реберній формі, має деякі особливості:
- Для початку необхідно навчитися розслабляти м’язи. При релаксації діафрагмальний різновид дихання освоюється сам по собі;
- Для занять у дітей оптимально застосовувати ігровий формат, спрямований на забезпечення глибокого вдиху, що відбувається мимоволі, і довгого видиху;
- Дитина не повинна концентруватися на самому процесі видихів або вдохів ;
- Для правильної постановки дихання використовуються спеціальні вправи – руки переміщуються вперед з положення «в різні боки» з обхватом грудей, або з верхнього положення переміщуються донизу.
Для контролю тривалості вдиху, його безперервності на слух варто враховувати, що діти зазвичай вдихають, вимовляючи приголосні.
Вправи
Перша вправа в рамках встановлення діафрагмального типу дихання для лікування від заїкання виконується на спині в положенні лежачи. Дитина кладе руки на зоні діафрагми, щоб відчути, як «живіт дихає». Для наочності можна покласти плоский предмет на живіт. Виконувати потрібно без зусиль протягом 2-3 хвилин.
Є й інші вправи, які нерідко використовуються на курсах ораторської майстерності також для постановки правильного дихання:
- Задування свічки – роль свічки грає смужка паперу. Її потрібно тримати в 10 см від рота, а потім дути на неї так, щоб вона відхилялася;
- Лопнувша гума – треба розвести руки попереду у вигляді кола – шини. У видиху необхідно спокійно говорити «ш», схрещуючи руки (вони повинні опинитися на протилежних плечах). При поверненні до первісної позиції людина автоматично вдихає;
- Накачування колеса – руки потрібно поставити попереду, стиснути кулаки, імітуючи насосну установку. Плавно нахиляючись вперед, потрібно вимовляти «с». При випрямленні людина автоматично вдихає;
- Повітряна кулька – робиться, як попередня вправа, але вимовляється «ф»;
- Жужжащий жук – руки слід підняти на всі боки, злегка відводячи назад – це будуть «крила». При опусканні рук потрібно вимовляти «ж». При поверненні до первісної позицію людина автоматично вдихає;
- Каркає ворона – руки потрібно піднімати нагору через обидві сторони, а потім опускати їх і одночасно присідати, довго вимовляючи «кар». При поверненні до первісної позицію людина автоматично вдихає;
- Гуси – руки на талії, тіло плавно нахиляється вперед без опускання голови. Потрібно вимовляти протяжне «га». При поверненні в початкове положення людина мимоволі вдихає.
Для корекції мови силу видиху, його тривалість можна натренувати, видихаючи під рахунок, вимовляючи звуки щілинного типу або «прокочуючи» уявний куля по руці на видиху.
Інші методи дихального тренування
На курсах риторики та ораторської майстерності ддля підлітків, дорослих використовуються більш усвідомлені методики відпрацювання диафрагмального типу дихання. Наприклад, лежачи потрібно розслабитися, покласти долоні на зону діафрагми, щоб відчути, як рухається передня частина живота при вдиханні і видиханні повітря.
Натренувавши ці рухи, переходять в положення стоячи: знову розмістити руку на зоні діафрагми, вдихнути. Завдання – відчути такий же рух, який відчувався лежачи. Можна відстежувати рухи грудей в дзеркалі, а також контролювати, щоб плечі при вдиху не підводилися.
Наступний прийом, що використовується на ораторських курсах – тренування діафрагмального варіанту дихання при ходьбі, під час нахилів, розворотів тіла і виконання інших дій. Хороший ефект дає методика А.Н. Стрельникової.
Варто враховувати основні помилки, яких припускаються при відпрацюванні мовного дихання. Це, наприклад, вдихання надмірного обсягу повітря, що сприяє перенапруженню дихальних м’язів і гіпервентиляції легенів.
Особлива увага на курсах ораторської майстерності приділяється відпрацюванню довгого фонаціонного видиху, необхідного для координації дихання з голосом і з артикуляцією. Заняття починається з довгого проголошення одного, а потім кількох голосних, після чого вводяться склади, а пізніше – слова і фрази.
