Мануальна терапія (лат. manus — кисть, грец. θεραπεία [therapeia] — лікування, оздоровлення) — методи лікування та діагностики, що представляють собою вплив рук терапевта на організм пацієнта. Методи спрямовані переважно на лікування захворювань опорно-рухової системи та внутрішніх органів.
У зв’язку з тим, що термін використовується як в нетрадиційній (альтернативній) (в тому числі народній), так й в офіційній медицині, а також в різних розділах офіційної медицини (неврологія, вертеброневрологыя, ортопедія, спортивна медицина), то дефініція (визначення) терміна є скрутною. Термін «мануальна терапія» має якесь універсальне значення для різних практичних лікувальних методів, технік та прийомів за допомогою рук та допоміжних ручних засобів, як механічних, так й апаратних.
Процедури мануальної терапії трохи нагадують масаж, відрізняючись від нього обмеженою локалізацією ділянок застосування та дозованою силою впливу. На жаль, сучасна медицина не може надати якесь небудь лікування при хронічних болях (хребта, голови), в більшості випадків вона безсила. Ось чому люди все частіше та частіше звертаються до мануальних терапевтів.
Особливість мануальної терапії полягає в тому, що вона дозволяє вирішувати багато проблем, які іншими (навіть медикаментозними) засобами вилікувати неможливо. Мануальна терапія в руках професійного лікаря може творити дива!
Техніки мануальної терапії можна розділити на декілька класів, які кардинально відрізняються в своїх напрямках: маніпуляційна терапія (не костоправство, а м’які техніки: міофасціальне моделювання, 3Д масаж й тейпування, які дають максимально ефективний результат на опорно-руховий апарат без шкоди організму), вісцеральна терапія (займається лікуванням внутрішніх органів), краніосакральна терапія, остеопатія.
